Отже з’ясуємо,що податок на репатріацію – це загальноекономічна назва податку на дохід, який виплачується нерезиденту.
Неприбуткові організації, які не є платниками податку на прибуток під час виплати на користь нерезидентів-юросіб доходів із джерелом їх походження з України, перелік яких зазначено у пп. 141.4.1 ПКУ- зобов’язані сплачувати податок із таких доходів у порядку, передбаченому п. 141.4 ПКУ.
При цьому неприбутківці повинні подавати декларацію з податку на прибуток, де у рядку 23 ПН зазначають суму сплаченого податку при виплаті доходів нерезидентам у звітному періоді.
Відповідно до пп. 141.4.2 ПКУ резидент або постійне представництво нерезидента, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу із джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у т.ч. на рахунки нерезидента, які ведуть у національній валюті), утримують податок із таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 ПКУ, за ставкою 15% їх суми та за їхній рахунок (крім доходів, зазначених у п.141.4.3–141.4.6 та пп. 141.4.11 ПКУ).
Цей податок сплачують до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюють виплати, що набрали чинності.
В разі несплати репатріації до платника (який є податковим агентом), що виплатив доходи без утримання та внесення податку вчасно та в повному обсязі до бюджету, застосовують штраф, передбачений ст. 127 ПКУ:
- у розмірі 25% суми податку;
- за повторно вчинене порушення протягом 1095 днів — у розмірі 50% суми податку;
- за дії, вчинені протягом 1095 днів утретє та більше разів, — у розмірі 75% суми податку.
